fbpx
Главная » Аналитика » СТАТЬИ » Дотримання вимог законодавства про працю

Дотримання вимог законодавства про працю

                Що таке трудовий договір? 

Згідно ст.24 КЗпПУ працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 21 КЗпП це трудова угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі – підприємство) або фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тобто допуск працівника до роботи до видання наказу (розпорядження) про його прийняття буде неправомірним.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Як оподатковуються доходи у формі заробітної плати?

Згідно з п.п. 164.2.1 ст. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі — ПКУ) доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 ПКУ).

При цьому, доходи у вигляді заробітної плати оподатковуються за ставкою 18 відсотків.

Що таке загальний оподатковуваний дохід?

Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Податковим кодексом України (далі – ПКУ).
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності згідно з ст. 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно з ст. 178 ПКУ.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

             Як громадянину отримати довідку про доходи за відповідний період?

Для отримання запитуваної інформації громадянин може звернутись до контролюючого органу за місцем проживання або за місцем отримання доходів, або за місцезнаходженням іншого об’єкта оподаткування, подавши Заяву щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків за формою №10ДР та пред’явивши паспорт. Відповідь можна отримати протягом трьох робочих днів з дня звернення.

Також функціонує електронний сервіс «Отримання відомостей з Державного реєстру про суми виплачених доходів та утриманих податків у електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису».

Громадянин може сформувати Запит щодо отримання відомостей з ДРФО про суми виплачених доходів та утриманих податків у електронному вигляді виключно про себе. Формування Запиту здійснюється за допомогою електронного сервісу «Електронний кабінет» (cabinet.sfs.gov.ua).

Запит підписується електронним цифровим підписом з одночасним застосовуванням посиленого сертифікату, після чого надсилатися до ДФС.

Після обробки запиту в електронному сервісі «Електронний кабінет» будуть сформовані відомості з ДРФО про суми виплачених доходів та утриманих податків.

 Чи є відповідальним за сплату ПДФО працедавець, який застосовував ПСП без отримання від працівника заяви про її застосування?     

Відповідно до п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI (далі — ПКУ) податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги (п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).

Проте податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у підпункті 169.2.2 цього пункту, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги (п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Враховуючи вищевикладене, відповідальним за сплату податку на доходи фізичних осіб є працедавець, який застосував податкову соціальну пільгу без отримання від працівника заяви про її застосування.

 Чи є об’єктом оподаткування компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати?

Статтею 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями передбачено виплату компенсації працівникам за втрату частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати.   Згідно із ст. 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» із змінами і доповненнями компенсація здійснюється у разі затримки виплати заробітної плати на один і більше календарних місяців.
Відповідно до п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом, для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб прирівнюються до заробітної плати та оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків).
Сума компенсації включається до фонду оплати праці того місяця, в якому фактично проводиться її нарахування та виплата у відповідності п.п. 1.6.2 п. 1.6. розд. І Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.

Які пільги передбачені для платників ПДФО?

Нормами розділу IV Податкового кодексу України передбачено наступні пільги платникам податку:
— не включення до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу окремих видів доходів;
— отримання податкової знижки;     — отримання податкової соціальної пільги, за умови, що розмір заробітної плати на місяць не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Чи має право на податкову знижку ФОП, яка є найманою особою та отримує дохід у формі заробітної плати? 

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених ПКУ.

Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом п.п. 14.1.48 п.14.1 ст.14 ПКУ.

Порядок застосування податкової знижки передбачений ст.166 ПКУ.

Згідно із п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ.
Враховуючи викладене, право на податкову знижку має фізична особа-підприємець, яка є найманою особою, виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.

Чи є об’єктом оподаткування ПДФО сума допомоги по вагітності та пологах?

Відповідно до п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах).

Чи має право на ПСП ФО, яка працює неповний робочий день?

Відповідно до п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами і доповненнями платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

У 2018 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить – 2470 грн. (прожитковий мінімум на працездатну особу у розмірі 1762 грн. х 1,4), у 2017 році – 2240 грн. (1600 грн. х 1,4).
Тобто, фізична особа, яка працює неповний робочий день, має право на податкову соціальну пільгу за умови якщо розмір її заробітної плати не перевищує граничного розміру для отримання податкової соціальної пільги.