«Історії успіху» — перша шиноперкарня в Україні

Продовжуємо ділитись з вами «Історіями успіху» учасників нашого проєкту «Центр підтримки підприємницьких ініціатив «Новий відлік». Про свій підприємницький шлях розповідає Ернест Лобанов, засновник першої шинопекарні в Україні Tirex – відновлення легкових та легковантажних шин за технологією гарячого відновлення від борта до борта.

Ернест згадує, що до 25 років навіть не розглядав підприємницьку діяльність, як основну. 

«Але під час півторарічного життя в Канаді, коли я тинявся на підсобних роботах, без дозволу роботи, погано володів мовою, пошуки роботи за досвідом були безрезультатні, на будівництві з’явилась можливість організовувати роботу мулярів. Навички фотографії та дизайну знадобились для формування портфоліо проєктів та реклами, таблиці дозволили побудувати фінансовий облік, попередній досвід підсобника давав розуміння роботи зсередини, аплікації запису телефонних розмов дозволяли після розмови переслуховувати та переводити розмови, бо клієнти мали  різноманітні акценти», – розповідає Ернест. – Таким чином навички поєднувалися один за одним в ланцюжок, а замкнули ланцюжок недобропорядні контрагенти та партнери – вони завжди найкращі краш-тестери твоєї бізнес моделі, організації та недалекоглядності».

Чому в результаті саме цей напрям діяльності було обрано?

– Яблуко від яблуні недалеко …  

Батько, як співзасновник виробництва з гуми, був завжди прихильником виробництва та створення доданої вартості. У порівнянні з ритейлом різниця колосальна. Ритейлер закупає (а частіше бере на реалізацію), ставить на полицю, продає, замовляє заново. У виробництві: купуєш обладнання, освоюєш технологію, навчаєш людей, виробляєш продукцію, налагоджуєш збут, а іноді сам йдеш у роздрібний збут. Ланцюжок набагато довший та цікавіший. 

Якийсь час я вважав що виробництво – найскладніший бізнес, але згодом зрозумів, що кожне діло – це всесвіт, та навіть побудувати добрий ритейл – завдання з зірочкою.

У 2017-му я повернувся з Канади та був знову розгублений куди йти. Батько запропонував розглянути наварку легкових шин, бо він пам’ятав, як в радянські часи в гаражах наварювали протектор на шини.

Спочатку я нічого не знайшов у інтернеті. Та потім натрапив на відео процесу відновлення шин, потім знайшов перші діючі заводи в Європі, знайшов спеціалізовані англомовні журнали та вивчив кожний випуск, і вже через 4 місяці вів перемовини з усіма виробниками обладнання: Китай, Італія, США. Через 5 місяців список контактів сягав 74 одиниць, а документ з нотатками сягав 200 сторінок. Та на жаль, результатів не було. Я був у розпачі та зробив розсилку про готовність придбати комплект обладнання усім контактам, які тільки були. Результатом стала пропозиція з Фінляндії. Це було просто чудо. Я одразу поїхав дивитись, підписали угоду, пройшли навчання та придбали комплект обладнання. 

До речі, з власником обладнання я періодично обмінююся повідомленнями: відправляю фото, як росія обстрілює мій район, а він присилає фото українського флагу на 100-метровому флагштоці у центрі міста Хаміна у 40 км від кордону з росією.

Чи залучали ви інвесторів для старту/ розширення бізнесу (банки, родичі, друзі), грантові програми? Які саме програми?

Відкриття та розвиток виробництва підтримав батько. Зазвичай воно так і працює: більшість виробництв сімейні або партнерські та передаються із покоління в покоління або розширюється на якійсь існуючій базі. Сьогодні відкриття сучасного виробництва – це фантастичні гроші. Запуск абсолютно нового виробництва – це неймовірні ризики, бо є вірогідність, що не буде ринку збуту, постачальників та кадрів, а при відсутності конкурентів ліквідність бізнесу та обладнання прагне до 0, бо ніхто не викупить, не орендує, не зайде в партнери. В більшості випадків ми бачимо багато успішних виробництв, які виплили, але ми навіть не уявляємо скільки потонуло, не випливло, не врятували. А все це роки людських життів та чемодани закопаних грошей.

Навесні 2024 року при підтримці «Асоціації приватних роботодавців» та особисто Олександра Чумака мій проєкт набрав найвищий бал у конкурсі «Українського ветеранського фонду» за весь час. Після півторарічної паузи виробництва, служби ЗСУ – це була дуже велика підтримка для мене. Висока оцінка експертами сприймається мною вище, ніж сама фінансова допомога. Експерти оцінили досвід, потенціал, результати та візію. Бо коли ти тягаєш у голові багато думок довгий час без зворотного зв’язку, то ти або геній, або хворий та час поспілкуватись з лікарем. Обійшлося без лікаря.

Які складнощі виникали на шляху запуску та розвитку бізнесу?

До 22-го року я написав би багато пунктів та ситуацій, як було важко, але зараз я займаюсь виробництвом у самому обстрілюваному регіоні України, тому, які можуть бути складнощі?! 

Робимо шини, поки не погасла картинка.

Як правильно набрати і сформувати команду на самому початку «роботи на себе»?

Я не знаю, бо команду я почав будувати тільки зараз. Раніше я потрапляв в замкнуте коло: у мене немає часу на створення команди, бо я роблю продукцію; а робити більше я не можу, бо в мене немає команди та годин у добі замало. 

У зв’язку з тим, що виробництво має багато етапів, від перших працівників вимагалось багато навичок, а створення універсального бійця, по-перше, це не завжди можливо, по-друге, довго. Тому тільки при наборі достатньої кількості співробітників ми дійсно почали розвиватися, бо почала створюватися структура, розподілились ділянки роботи, обов’язки, спеціалізація. У людини є ресурси – час та планка, яку він може подолати. Тому моя мета  виховати не спортсмена широкого профілю, а олімпійського чемпіона в одній дисципліні, який біжить тільки 100 метрівку або стрибає в довжину.

Якби можна було повернути час назад, що б ви змінили у своїй бізнес-діяльності? Яких помилок би не припустилися?

Я не хотів би йти шляхом винахідника Дайсона, але я їм пішов. Я здійснив всі можливі помилки, всі види браку. Зараз я знаю 100 способів, як не треба, та один дієвий. Недопущення цих помилок не врятувало би, воно лише відклало би урок. З часом це тільки підтверджується. Якщо ми не розуміємо принцип або не можемо виміряти, як воно працює, ми це не контролюємо. 

Я не знаю як, але мені дуже пощастило з постачальниками, партнерами та клієнтами. Кожен з них щось додав, підштовхнув на крок вперед або на 10 кроків вперед.

Згадайте свій найбільший успіх

Це повернення до громадського життя після півторарічної служби та перезапуск виробництва. Я називаю це “Tirex 2.0”, бо за час служби світ в голові перевернувся. До мене повернулися всі колишні співробітники, продовжили роботу з постачальниками, партнерами, дуже тепло зустріли старі клієнти, а найнесподіваніше – нові.

Я буду продовжувати робити шини, поки вони не будуть ні в чому поступатися новим, а за деякими характеристиками їх перевершувати. 

Чи є у вас якийсь особистий секрет успіху? 

Команда. Найважливіше – це правильні на люди на правильних місцях. Бо чим би ви не займались, яке автоматизоване обладнання не було б, який би крутий продукт, послуга не була, все вирішує команда, а саме – організація команди. Автоматизоване обладнання вмикає, налагоджує, обслуговує людина. Ви (в більшості випадків) не переобладнаєте виробництво з непотрібного продукту в потрібний, а людину перенавчите.

Ваша порада ветеранам-підприємцям, які тільки починають свій бізнес шлях?

Багато років тому у статті HBR (Harward Business Review) стверджувалося, що ми живемо в самий мирний час, але за рахунок ЗМІ, соцмережей та загальнодоступності засобів фото та відеофіксації, здаєтья навпаки. Як вони помилялись. Ми живемо в дуже важкі та важливі часи, дуже потужний ворог, неоднозначна поведінка влади. 

Але згадайте Японію: острівна держава на краю мапи, криза, ядерний терор. Або Германію: програш, розділ, репарації.

Можливо ми не можемо вплинути на кожен км2 або бюджетну гривню, але ми у відповіді за кожний м2 та зароблену/витрачену/втрачену гривню на власному підприємстві. Тому час бути прикладом, орієнтиром для інших, бо ми є сучасна Україна.