Іван Юрченко: «Моя порада бізнесменам-початківцям – менше понтів, будьте собою».

Ми продовжуємо серію інтерв’ю з ромами, які ведуть успішну підприємницьку діяльність. Ці матеріали виходять в рамках проєкту спрямованого на соціалізацію представників ромської громади, розвиток її потенціалу, поліпшення умов життя, усунення бар’єрів й розширення можливостей для зайнятості ромів. Проєкт реалізується за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». У Харкові виконавцем проєкту виступила «Асоціація приватних роботодавців».

Цього ми познайомимо вас з Іваном Юрченко, який не тільки є успішним підприємцем, але й активним волонтером, з чіткою громадською позицією.  

Як і коли розпочалась ваша підприємницька діяльність?

Стартом підприємницької діяльності вважатимуться 2004 рік. Але перш ніж я остаточно вирішив займатися автозапчастинами, я багато чого продавав. За молодістю і светри, і футболки продавав на Благбазі (Благовіщенський ринок, прим. Редакції), Барабашово.

Я народився із підприємницькою жилкою. Як кажуть мої друзі, «ти ескімосам холодильники продаватимеш, і вони будуть раді».

Мої батьки хоч і на заводах працювали (вони ветерани праці, стажу по 40 років за гарячою сіткою), але коли вийшли на пенсію, крім торгівлі особливо застосувати себе було ніде. Тим більше ромському населенню. Адже, як кажуть, для нас життя поза торгівлею не існує.

Крім того, я з дитинства допомагав мамі – їздив з нею на закупки для підробітку, бо у 90-ті роки на держпідприємствах із зарплатами було важко. Я пробував себе у різних видах діяльності – торгував продовольчими та непродовольчими товарами, був експедитором тощо. Та все ж таки саме підприємництво дає більше можливостей.

Якби можна було повернути час назад, що ви змінили б у своїй бізнес-діяльності? Яких помилок би не припустилися?

Якщо говорити про найбільшу невдачу – це час торгівлі на ринку «Барабашово». Ми були молоді, багато заробляли та думали, що так буде завжди. Жили одним днем, думали, що завтра все одно заробимо, тож можна не відкладати, не заощаджувати, а прогулювати. Тоді я дуже добре заробляли. Ось повернути б той час тільки із сьогоднішніми мізками. Але це дуже добрий досвід. Коли наступного разу у мене почав добре розвиватися бізнес, то я розумів, що більше одним днем ​​жити не можна.

Згадайте свій найбільший успіх та невдачу у бізнесі.

Найбільший мій успіх – це бізнес, це моя волонтерська діяльність. Це дає мені повагу, почуття потреби. Я взагалі не вважаю бізнес успіхом. Так, сьогодні вийшло, але завтра можна залишитись без штанів. Тому для мене найбільший успіх – це повага. Багато хто, коли з’являються гроші, змінюють коло спілкування, починають вважати себе вищим за інших. У мене в моєму колі спілкування є різні люди, представники різних верств, професій, але до всіх у мене ставлення однакове. Неважливо, чи є у вас гроші, чи ні, потрібно завжди залишатися людиною, тоді якщо у тебе завтра не буде грошей, то ставлення до тебе не зміниться.

Які знання чи навички вам допомогли у розвитку бізнесу?

Головне у бізнесі та продажах – це добре підв’язаний язик. І тут важлива практика, важливо говорити зі співрозмовником, покупцем на будь-які теми: як справи, здоров’я. Треба щиро цікавитися покупцем, людиною, і тоді продати щось не складе великої праці.

Що надихає вас у бізнесі та в житті?

У бізнесі та житті мене насамперед надихає моя сім’я – чудова дружина, чудова дитина.

Чи маєте ви якийсь особистий секрет успіху, яким ви готові поділитися з підприємцями для досягнення успіху?

Якось мене дитина запитала: «Тату, ну ти ж можеш нормально одягатися?» На що я відповів: «А який сенс? Мамі я вже довів, що я гідний чоловік, тобі теж довів, що гарний тато. А більше мені нічого й нікому доводити не треба, думка оточуючих мені байдужа».

Сьогодні багато хто живе понтами, чіпляє на себе золото, дорогі шмотки, їздить дорогими машинами, а біля самих будинків холодильник порожній і шпалери відвалюються. Я почав міняти машини тільки після того, як навів лад у дворі, збудував те, що мені треба, зробив так, щоб у хаті все було. Мені взагалі для себе шкода, а для рідних, близьких – це інша справа.

Моя порада початківцям, молодим підприємцям – не слухати оточуючих, а слухати родину. Вважаю, що найкращий партнер та напарник – це ваша дружина. І якомога менше понтів, будьте самим собою.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «EU4USociety». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу».